Чорнобиль як перша ядерна катастрофа глобального масштабу

У результаті аварії на 4-му блоці Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня 1986 о 01 годині 23 хвилини внаслідок планових тестів під час завершення ремонту на станції, частина території Білорусі, України та Росії зазнали радіоактивного опромінення. Радіоактивна хмара, що утворилася через пожежу на реакторі, впродовж декількох днів поширилася всією земною кулею. У багатьох віддалених країнах, у тому числі в Німеччині, була заборонена обробка і споживання певних продуктів харчування, а також обмежено переміщення на відкритому повітрі. В результаті цього багато людей по всьому світу зрозуміли, що техногенні катастрофи фактично не мають кордонів.

Глобальна катастрофа на ЧАЕС викликала певний «антропологічний шок», який описав соціолог Ульріх Бек в опублікованій у 1986 р. книзі «Суспільство ризику». Цей шок викликав у багатьох європейських країнах посилення руху проти атомної енергетики і створення різноманітних чорнобильських ініціатив, які пропонували допомогу постраждалим від аварії у Білорусі й Україні. На сьогоднішній день ці ініціативи, які пропонують часто не лише гуманітарну допомогу, але і структурний розвиток, формують єдиний у своєму роді міжнародний рух солідарності.

Чорнобильська катастрофа відрізняється своїми довгостроковими наслідками, які розтягуються на сотні років. Радіоактивне навантаження у найбільш постраждалих регіонах за минулі після аварії більше, ніж 30 років зменшилося лише наполовину і ще багато століть залишатиметься істотним додатковим ризиком для здоров’я людей. На даний момент лише в Україні близько 1,7 мільйона людей проживають на території підвищеного рівня радіоактивного забруднення.

Окрім очевидного впливу на ядерну, радіоекологічну та медичну сфери, Чорнобильська катастрофа має ще й значні соціальні, економічні та політичні наслідки. Не в останню чергу політика радянського партійного режиму, при якій справжній масштаб аварії на Чорнобильській АЕС приховувався від населення більше 3-х років, сприяла стрімкій втраті довіри до комуністичної партії і як наслідок прискорила розпад СРСР.

Майже для одного мільйона громадян Чорнобильська катастрофа стала віхою, яка поділила їхнє життя на два періоди – до і після Чорнобиля. Ця цифра включає понад 600 тисяч людей, які в якості так званих «ліквідаторів» гасили пожежу на реакторі, побудували захисну споруду над зруйнованим реактором, проводили найрізноманітніші роботи у зоні відчуження, а також близько 350 тисяч переселенців, які змушені були назавжди покинути свій будинок. Саме ці люди знаходяться у центрі уваги роботи Чорнобильської історичної майстерні.

Додаткова інформація про наслідки Чорнобильської катастрофи:

Чорнобиль: інший звіт

Національна доповідь «Тридцять років Чорнобильської катастрофи: радіологічні та медичні наслідки»