Внаслідок Чорнобильської катастрофи величезна кількість людей змушена була покинути свою рідну домівку. Лише впродовж 1986 року понад 115 тисяч людей були евакуйовані з Чорнобильської зони. Жителів міста Прип’ять, який знаходиться у безпосередній близькості від АЕС, було евакуйовано вже 27 квітня 1986 р. Спочатку люди були впевнені в тому, що зможуть повернутися додому вже через кілька днів, вони не знали, що прощаються з рідними місцями назавжди.

Після 3-х річної політики замовчування лише у 1989 р. радянське керівництво змушене було визнати, що у багатьох населених пунктах за межами 30-кілометрової зони не вдалося знизити рівень радіації до належної норми. Тому було прийнято рішення про розширення території, звідки необхідно було евакуювати населення. Всього у результаті цієї катастрофи було переселено близько 350 тисяч чоловік.

Особливо важко доводилося людям похилого віку, які до цього майже ніколи не покидали свої рідні місця. Їм було дуже важко адаптуватися на новому місці проживання, а багато хто з них внаслідок цього помер передчасно. Однак і більш молодим вимушеним переселенцям також довелося зустрітися з багатьма труднощами, пов’язаними з адаптацією та інтеграцією у нове співтовариство. Серед таких проблем можна назвати, наприклад, відсутність роботи, місця у дитячому саду і т.д., а також упереджене ставлення нових сусідів, які вважали радіоактивність заразною, пільги незаслуженими та інше.

Набувши тяжкого досвіду вимушеного, іноді навіть примусового переселення без можливості повернутися, більшість усе ж мала сили розпочати життя на новому місці. Однак біль від втрати рідної домівки лишається, тому понад 30 років після трагедії переселенці в поминальні дні відвідують покинуті міста й села. Прикладом цього є селище Вільча у Харківській області, жителі якого свого часу були компактно переселені із зони радіоактивного забруднення. Раз на рік, у день поминання померлих «Радуниця» вони приїжджають на могили своїх родичів, які знаходяться у Чорнобильській зоні. Оскільки жителі Вільча знають, наскільки важко починати життя фактично з нуля після катастрофи, вони стали активно допомагати вимушеним переселенцям з Донецької та Луганської областей. Крім того, серед цих нових переселенців із зони військового конфлікту є і велика кількість чорнобильців. Лише у Харківській області у період 2014-2015 рр. шукали нову домівку понад 2 тисячі чорнобильців з визнаним статусом інваліда з цих охоплених військовим конфліктом областей. Багато з них втратили свій дім вдруге після Чорнобильської катастрофи.