Аварія на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році стала шоком для всього світу. Не такими відомими, як фотографії зруйнованого реактора, залишаються долі людей, які і зараз страждають від наслідків катастрофи. За різними підрахунками, у Чорнобильській зоні відчуження в проведенні робіт з ліквідації наслідків аварії були задіяні від 600 до 800 тисяч чоловік. Близько 4% з них – жінки. Сьогодні всіх цих людей називають «ліквідаторами». Точна їхня кількість невідома, оскільки не велося чіткого обліку, а єдиний реєстр учасників був складений лише через кілька років після аварії.

Більшість з ліквідаторів були молодими хлопцями, які пройшли службу у радянській армії та перебували в резерві. У зоні відчуження працювали люди найрізноманітніших професій – пожежники, медики, хіміки, шахтарі, будівельники, інженери, водії, кухарі та ін. Ліквідаторів відправили боротися з радіоактивним випромінюванням без необхідних захисних засобів. Так, наприклад, уламки з даху зруйнованого реактора вони знімали лопатами, оскільки спеціальні роботи, які повинні були виконувати найбільш небезпечну роботу, через високу радіацію вийшли з ладу. Через проведення таких робіт ліквідаторів називали також «біороботами».

Роботи з подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були найрізноманітнішими. Наприклад, зносили кілометрами землю, мили будинки і транспортні засоби, закопували радіоактивну техніку, полювали на бездомних домашніх тварин, займалися приготуванням їжі для забезпечення харчування учасників ліквідаційних робіт у зоні і т.д.

На даний час в Україні проживає близько 250 тисяч ліквідаторів. Багато з них мають серйозні проблеми зі здоров’ям внаслідок участі в ліквідації наслідків Чорнобильської аварії і за станом здоров’я не можуть працювати, тому живуть за межею бідності і в соціальній ізоляції. Близько чверті ліквідаторів мають визнаний статус інваліда-чорнобильця.

При цьому ліквідаторів потрібно справедливо називати рятувальниками Європи, тому що без їх участі Чорнобильська катастрофа могла б привести до більш масштабних наслідків. Тому однією з основних цілей Чорнобильської історичної майстерні є досягнення суспільного визнання ліквідаторів. Для цього, зокрема, майстерня організовує публічні заходи, приурочені до роковин Чорнобильської трагедії.